Володимир Кузнєцов
04.07.2006, 15:37
ГАЙДАМАКИ © 2006 : UKRAINE CALLING
Жанр: Гуцул-панк
Ой мама, люблю Гриця,
Гриць на конику вертиться
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця!
Продовжуючи низку рецензій на гідні уваги твори української рок-сцени не можу обійти увагою вже досить відомий колектив з Гуцульщини – „Гайдамаки”. Вже досить довго ці завзяті хлопці бомбардували слухачів відмінним та смачним, майже танцювальним м’юзіком. З’явившись на початку дев’яностих, у той час коли тільки починалася інтеграція українського фольку до українського ж року, вони досі залишаються вірними обраному напрямку, незважаючи на те, що він вже давно став часткою поп-музики і до нього вже приклалися особистості, яки куди менш пов’язані з творчою діяльністю ы куди більш – з зароблянням грошей.
Перспектива заробляння не обійшла стороною і наших героїв. Але це не стало перешкодою у їх важкої, запеклої праці. Новий альбом, не зважаючи на зли плітки про комерціалізацію проекту, вийшов дуже і дуже сильним. На цей час він є можливо найкращім зразком українського фольк-року. І нехай усякі там дикі Руслани хоч вдавляться.
Що ж представляє з себе цей альбом? Досить розповсюджена суміш - покладена на жорстку гітарну ритм-основу духова секція. У нашому випадку трохи здвигнута у бік гітар. Досить широке застосування народних інструментів та мотивів. Порівняно з тим же „Богуславом” фольку стало трохи менш, але він усе одно відчувається у кожній темі. Але над альбомом домінує суто банківський угар та кураж. Мелодійний, співучий, але угар. Команда надала дуже чітку назву своєму стилю – але щоб до кінця зрозуміти це, потрібно послухати їх. Не поглиблюючись у розколупання соціальних язв, вони взяли на озброєння здебільшого позитивно-розбишацький аспект панк-року
Попри нестримні хвилі загального позитиву, настрій альбому досить мінливий. Він проходить цілий спектр емоцій від шалених, нестримних веселощів, до глибокого суму. Також дуже радує, що лірика писалася не по залишковому принципу, і, без сумнівів, заслуговує на те щоб до неї прислухались. Вже трохи втомившись від хворого погляду на національні корні наших паган-, та НСБМ металистів, я з радістю приймаю на три порядки більш здорову та життєздатну позицію Ярмоли.
Але понад усе цей альбом вражає своєю якістю. Від початку до кінця. Від створення тем, іміджу музик, подачі пісень, композиційного складу альбому – так, я вважаю його концептуальним. Абсолютна відсутність зайвих деталей просто вражає. Навіть деяке позування та пафос сприймаються цілком нормально. „Говорить центр української культури „Гайдамаки”. Наш меседж простий: Живи і не виябуйся, їж і не обляпайся, люби брата свого, а більш за це – Бога... На сцені – правдиві воїни світла „Гайдамаки”!” – не можу сказати чим саме, але фраза чіпляє!
Помітно зріс технічний рівень – як стосовно роботи гурту, так і самого запису. Музика може сподобатися, може не сподобатися, але ніхто нев змозі буде стверджувати, що хлопці злажали. І композиція, і виконання і мастерінг – просто бездоганні. Що, заважаючи на те, що записувалися хлопці десь за кордоном, не так вже і дивно. Як вже згадувалось – комерціалізація стилю... Але, якщо комерціалізація завжди буде означати підвищення якості без втрати власного облича – я цілком підтримаю таку комерціалізацію. Нажаль, це скоріш виключення, яке, як звісно підтверджує правило.
Взагалі – навіть не зважаючи на досить високий технічний рівень релізу – „Україна зве” це перш за все почуття. Щирі, відверті та сильні. Якщо дозволити собі хоч трохи розслабитися і сприйняти це не вухами і не мозком, а одразу душею, без зайвих посередників... Вам сподобається. Обіцяю.
Оцінка якості: 8/10
Трекліст:
1. Кохання (Aді Цитрині)
2. Чуєш?!
3. Немає Хліба - співай!
4. Листопад
5. Божественна Тромпі та
6. Долинов, Долинов
7. Сумний Святий Вечір
8. Сім Бід
9. На тому Боці
10. Під Облавком
11. Центр Української культури
12. За нашов Стодолов
Склад:
Олександр Ярмола - спів, сопілка, лірика
Іван Леньо - акордеон, спів
Руслан Оврас - ударні
Володимир Шерстюк - бас, дримба
Олександр Дем'яненко - гітара
Євгеніу Дідик(Гайдук) - труба
Владислав Гримальський - саундінженер, дабмайстер
Назар Дронь - звук на сцені
Сергій Браварнюк - перкусія
Жанр: Гуцул-панк
Ой мама, люблю Гриця,
Гриць на конику вертиться
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця!
Продовжуючи низку рецензій на гідні уваги твори української рок-сцени не можу обійти увагою вже досить відомий колектив з Гуцульщини – „Гайдамаки”. Вже досить довго ці завзяті хлопці бомбардували слухачів відмінним та смачним, майже танцювальним м’юзіком. З’явившись на початку дев’яностих, у той час коли тільки починалася інтеграція українського фольку до українського ж року, вони досі залишаються вірними обраному напрямку, незважаючи на те, що він вже давно став часткою поп-музики і до нього вже приклалися особистості, яки куди менш пов’язані з творчою діяльністю ы куди більш – з зароблянням грошей.
Перспектива заробляння не обійшла стороною і наших героїв. Але це не стало перешкодою у їх важкої, запеклої праці. Новий альбом, не зважаючи на зли плітки про комерціалізацію проекту, вийшов дуже і дуже сильним. На цей час він є можливо найкращім зразком українського фольк-року. І нехай усякі там дикі Руслани хоч вдавляться.
Що ж представляє з себе цей альбом? Досить розповсюджена суміш - покладена на жорстку гітарну ритм-основу духова секція. У нашому випадку трохи здвигнута у бік гітар. Досить широке застосування народних інструментів та мотивів. Порівняно з тим же „Богуславом” фольку стало трохи менш, але він усе одно відчувається у кожній темі. Але над альбомом домінує суто банківський угар та кураж. Мелодійний, співучий, але угар. Команда надала дуже чітку назву своєму стилю – але щоб до кінця зрозуміти це, потрібно послухати їх. Не поглиблюючись у розколупання соціальних язв, вони взяли на озброєння здебільшого позитивно-розбишацький аспект панк-року
Попри нестримні хвилі загального позитиву, настрій альбому досить мінливий. Він проходить цілий спектр емоцій від шалених, нестримних веселощів, до глибокого суму. Також дуже радує, що лірика писалася не по залишковому принципу, і, без сумнівів, заслуговує на те щоб до неї прислухались. Вже трохи втомившись від хворого погляду на національні корні наших паган-, та НСБМ металистів, я з радістю приймаю на три порядки більш здорову та життєздатну позицію Ярмоли.
Але понад усе цей альбом вражає своєю якістю. Від початку до кінця. Від створення тем, іміджу музик, подачі пісень, композиційного складу альбому – так, я вважаю його концептуальним. Абсолютна відсутність зайвих деталей просто вражає. Навіть деяке позування та пафос сприймаються цілком нормально. „Говорить центр української культури „Гайдамаки”. Наш меседж простий: Живи і не виябуйся, їж і не обляпайся, люби брата свого, а більш за це – Бога... На сцені – правдиві воїни світла „Гайдамаки”!” – не можу сказати чим саме, але фраза чіпляє!
Помітно зріс технічний рівень – як стосовно роботи гурту, так і самого запису. Музика може сподобатися, може не сподобатися, але ніхто нев змозі буде стверджувати, що хлопці злажали. І композиція, і виконання і мастерінг – просто бездоганні. Що, заважаючи на те, що записувалися хлопці десь за кордоном, не так вже і дивно. Як вже згадувалось – комерціалізація стилю... Але, якщо комерціалізація завжди буде означати підвищення якості без втрати власного облича – я цілком підтримаю таку комерціалізацію. Нажаль, це скоріш виключення, яке, як звісно підтверджує правило.
Взагалі – навіть не зважаючи на досить високий технічний рівень релізу – „Україна зве” це перш за все почуття. Щирі, відверті та сильні. Якщо дозволити собі хоч трохи розслабитися і сприйняти це не вухами і не мозком, а одразу душею, без зайвих посередників... Вам сподобається. Обіцяю.
Оцінка якості: 8/10
Трекліст:
1. Кохання (Aді Цитрині)
2. Чуєш?!
3. Немає Хліба - співай!
4. Листопад
5. Божественна Тромпі та
6. Долинов, Долинов
7. Сумний Святий Вечір
8. Сім Бід
9. На тому Боці
10. Під Облавком
11. Центр Української культури
12. За нашов Стодолов
Склад:
Олександр Ярмола - спів, сопілка, лірика
Іван Леньо - акордеон, спів
Руслан Оврас - ударні
Володимир Шерстюк - бас, дримба
Олександр Дем'яненко - гітара
Євгеніу Дідик(Гайдук) - труба
Владислав Гримальський - саундінженер, дабмайстер
Назар Дронь - звук на сцені
Сергій Браварнюк - перкусія