Володимир Кузнєцов
23.06.2006, 14:32
COCK AND BALL TORTURE © 2000 : BIG TITS, BIG DICKS
Жанр: Порнограйнд
"...Здоровенний, схожий на кінг-конга мужик, сильний і неімовірно тупий"
А ось вам! Ось вам, пихаті шанувальники інтелектуального джазу, страдаючи на мігрень любителі справжнього чоловічого блюзу, вощені прихильники величної класики та за розумні цінувальники „умного металла”. Розчавлюючи усе, що трапляється по дорозі, у наш бік рухається чотирьохвалковий асфальтоукладач з нерозбірливим написом СВТ на заляпаному багнюкою боці. Номінальна вага – п’ятнадцять тон, максимальна швидкість –двадцять км на годину. Зі страшенним гуркотом, розбризкуючи масло та чхаючи чорним жирним димом, під оскаженілі матюки в дупу п’яного водія, він суне, неминучий як сама доля.
Коли я вперше почув СВТ, у мене одразу склалося таке враження, що я це вже чув. І не тільки чув, але й бачив, і, навіть, нюхав. Трохи згодом, я таки з’ясував причину цього досить дивного почуття.
Коли я був ще маленьким, я часто їздив у село до своєї бабусі. На вулиці, де вона жила зібралася досить велика зграя дітлахів, більшість з яких були старші за мене. І в них був один жарт, який вони час від часу проводили над кимсь з сусідів – за звичай над тим, хто в той момент не подобався їм більше інших. Одного разу я теж прийняв участь у такому жарті. А робився він так: хлопці брали кілограмів зо два звичайних дріжджів та кидали їх у сортир ворогу. Реакція, яка відбувалось, проходила досить бурхливо, і чимось нагадувала те що відбувається з пляшкою шампанського. Нам, дітлахам, це здавалося дуже дотепним.
Саме цю реакцію – у повному її прояві - і нагадала мені творчість німецьких порнограйндерів СВТ.
Важкий, залізобетонний саунд, виконання по більшості у середньому та повільному темпах, булькаюче-відригуючий вокал, натякаючий на чималі проблеми зі шлунком, цілковито типова для цього жанру тематика... Це і є СВТ
А чи можна кому-небудь заборонити любити німецький гурт „Gut”? Ні, нікому не можна цього заборонити. При щирому бажанні, його можна навіть спробувати покохати, але навряд чи це буде дуже приємно – ані отвір СD-rom’у, ані кабель USB для цього не підходять. Але хлопці з СВТ напевне дуже люблять Gut. Що до кохання, я не впевнений, але безмірна повага перед творчими досягненнями, є стовідсотково.
Взагалі музика одних досить схожа на витвори інших. Єдине розходження полягає у тому, що СВТ приділяють трохи більше уваги техніці виконання, на яку Gut плюнули з самого початку, цілком сфокусувавшись на майже відсутньому у колег по цеху оскаженілому гоні.
„Великі цицьки та Великі письки” це маленький шматочок страшенного, несамовитого і дегенеративного горграйнду, яким німці вже майже десять років тероризують громадськість. Я підперезався рецензувати саме цей ЕР тому що тільки його я можу вислухати цілком. І справа не в тому, що він якось відрізняється від інших. Це тому, що у нього увійшли всього чотири пісні, одна з яких – кавер. Жуй його зна, якої банди, але так у буклеті написано. Інші ж створіння групи, особливо лонгплеї, я не здолав. Занадто вже вони одноманітні та тупі.
У цьому релізі гурт усе ж таки виявив трохи винахідливості. Мабуть тому, що ще не відпрацював свій фірмовий стиль. Барабанщик, на мою думку самий професійний з учасників гурту, тут просто пестить слух фанатів музичними витівками... ну, як для грайндера, звичайно. Гітаристу з басистом завжди було покласти що саме вони грають, аби тільки аби тільки воно звучало якомога важче. Розрізнити окремі ноти у їх партіях майже неможливо. Про вокал я вже казав – а що йому? Бздить та й бздить собі... Досить приємно те, що теми досить різноманітні, не забагато улюбленого СВТ середньо темпового вдовбування. Де-по-де навіть зустрічаються бласт-біти, веселі та завзяті, підтримані щасливим вокальним пердінням. Як то кажуть – гуляй бюргер! Ось такий от танцювальний мюзік вийшов.
Ні, мабуть таки я ще не досяг того рівня витонченості смаку, щоб оцінити усю внутрішню красу творчості цього гурту. Але взагалі-то... Цей альбом мені сподобався. Не весь же час для сприйняття музики голову використовувати – треба дати й дупі попрацювати.
Оцінка якості: 6/10
Трекліст:
01- cunt caviar
02- sexcretion
03- buttman goes to rio
04- suborbital ejaculation
Складу ніде не знайшов, можу додати лише фото.
Жанр: Порнограйнд
"...Здоровенний, схожий на кінг-конга мужик, сильний і неімовірно тупий"
А ось вам! Ось вам, пихаті шанувальники інтелектуального джазу, страдаючи на мігрень любителі справжнього чоловічого блюзу, вощені прихильники величної класики та за розумні цінувальники „умного металла”. Розчавлюючи усе, що трапляється по дорозі, у наш бік рухається чотирьохвалковий асфальтоукладач з нерозбірливим написом СВТ на заляпаному багнюкою боці. Номінальна вага – п’ятнадцять тон, максимальна швидкість –двадцять км на годину. Зі страшенним гуркотом, розбризкуючи масло та чхаючи чорним жирним димом, під оскаженілі матюки в дупу п’яного водія, він суне, неминучий як сама доля.
Коли я вперше почув СВТ, у мене одразу склалося таке враження, що я це вже чув. І не тільки чув, але й бачив, і, навіть, нюхав. Трохи згодом, я таки з’ясував причину цього досить дивного почуття.
Коли я був ще маленьким, я часто їздив у село до своєї бабусі. На вулиці, де вона жила зібралася досить велика зграя дітлахів, більшість з яких були старші за мене. І в них був один жарт, який вони час від часу проводили над кимсь з сусідів – за звичай над тим, хто в той момент не подобався їм більше інших. Одного разу я теж прийняв участь у такому жарті. А робився він так: хлопці брали кілограмів зо два звичайних дріжджів та кидали їх у сортир ворогу. Реакція, яка відбувалось, проходила досить бурхливо, і чимось нагадувала те що відбувається з пляшкою шампанського. Нам, дітлахам, це здавалося дуже дотепним.
Саме цю реакцію – у повному її прояві - і нагадала мені творчість німецьких порнограйндерів СВТ.
Важкий, залізобетонний саунд, виконання по більшості у середньому та повільному темпах, булькаюче-відригуючий вокал, натякаючий на чималі проблеми зі шлунком, цілковито типова для цього жанру тематика... Це і є СВТ
А чи можна кому-небудь заборонити любити німецький гурт „Gut”? Ні, нікому не можна цього заборонити. При щирому бажанні, його можна навіть спробувати покохати, але навряд чи це буде дуже приємно – ані отвір СD-rom’у, ані кабель USB для цього не підходять. Але хлопці з СВТ напевне дуже люблять Gut. Що до кохання, я не впевнений, але безмірна повага перед творчими досягненнями, є стовідсотково.
Взагалі музика одних досить схожа на витвори інших. Єдине розходження полягає у тому, що СВТ приділяють трохи більше уваги техніці виконання, на яку Gut плюнули з самого початку, цілком сфокусувавшись на майже відсутньому у колег по цеху оскаженілому гоні.
„Великі цицьки та Великі письки” це маленький шматочок страшенного, несамовитого і дегенеративного горграйнду, яким німці вже майже десять років тероризують громадськість. Я підперезався рецензувати саме цей ЕР тому що тільки його я можу вислухати цілком. І справа не в тому, що він якось відрізняється від інших. Це тому, що у нього увійшли всього чотири пісні, одна з яких – кавер. Жуй його зна, якої банди, але так у буклеті написано. Інші ж створіння групи, особливо лонгплеї, я не здолав. Занадто вже вони одноманітні та тупі.
У цьому релізі гурт усе ж таки виявив трохи винахідливості. Мабуть тому, що ще не відпрацював свій фірмовий стиль. Барабанщик, на мою думку самий професійний з учасників гурту, тут просто пестить слух фанатів музичними витівками... ну, як для грайндера, звичайно. Гітаристу з басистом завжди було покласти що саме вони грають, аби тільки аби тільки воно звучало якомога важче. Розрізнити окремі ноти у їх партіях майже неможливо. Про вокал я вже казав – а що йому? Бздить та й бздить собі... Досить приємно те, що теми досить різноманітні, не забагато улюбленого СВТ середньо темпового вдовбування. Де-по-де навіть зустрічаються бласт-біти, веселі та завзяті, підтримані щасливим вокальним пердінням. Як то кажуть – гуляй бюргер! Ось такий от танцювальний мюзік вийшов.
Ні, мабуть таки я ще не досяг того рівня витонченості смаку, щоб оцінити усю внутрішню красу творчості цього гурту. Але взагалі-то... Цей альбом мені сподобався. Не весь же час для сприйняття музики голову використовувати – треба дати й дупі попрацювати.
Оцінка якості: 6/10
Трекліст:
01- cunt caviar
02- sexcretion
03- buttman goes to rio
04- suborbital ejaculation
Складу ніде не знайшов, можу додати лише фото.