Володимир Кузнєцов
22.06.2006, 15:24
SHIKARI © 2003 : SHIKARI (EP)
Жанр: Емовайоленс
What makes this anger grow
frustration building up inside of me
the inability of getting through to you
a blind acceptance of the role they assigned to you
have you ever wondered who told you what to do?
Пісні скрімо-команд завжди асоціювались у мене з людиною, примушеною існувати без шкіри. Коли кожний, навіть найлегший дотик відчувається гостріше, а повсякденне буття, звичайний контакт з оточенням перетворюється у нескінченний, нестерпний біль. І навіть незначна зміна, ледь проступивши реакція одразу стає помітною, очевидною для інших. Не знаходячи собі місця, усюди почуваясь чужинцем, ця людина постійно рухається підштовхуємо зовнішнім та внутрішнім болем. І з кожною наступною миттю цей рух стає все хаотичнішим, неконтрольованим... Досить неочевидна асоціація, але чомусь вона в мене народилася.
„Шикарі” потрапили до мої рук нещодавно – спочатку „Robot Wars” і декілька пісень зі сплітів, потім ця ЕР. Деякий час я вагався – на який саме альбом писати рецензію, але згодом вибрав останній – мабуть тому, що його легше зрозуміти. Я маю на увазі зрозуміти цілком, від початку до кінця - а у цьому відношенні „Війни Роботів” досить неоднорідний реліз. „Шикарі” ж, навпаки, цілеспрямований та послідовний – може завдяки тому, що містить всього чотири пісні на 11 хвилин загального часу. Ця команда взагалі не стала для мене якимось відкриттям – власне кажучи, таке враження, що хлопці і не збирались здійснювати музичної революції або руйнувати канони стилю. Вони просто грають свою музику – і роблять це гарно, грім їх забий!
Поєднуючи надривну, епілептичну подачу скрімо зчіткою структурованою злістю метал-кору, гурт створює цілком емоційну, сповнену агресії музику, намагаючись чи то розчавити мозок слухачеві, чи то розірвати себе з середини. Так чи інакше, за недовгі одинадцять хвилин їм вдається цілком заволодіти слухачем і примусити його відчути щось близьке до того, що я згадував на початку рецензії. Надана гуртом суміш скрімо, металу і кору – це не просо поєднання елементів. Вони дуже тісно пов’язані один з одним, майже видаючись єдиним цілим, без чітких кордонів та контрастів.
Що стосується технічної сторони, то маючи досить багатий досвід, музики добре розуміють, що вони грають і як це робити найкраще. Достатньо грамотна робота звукорежисера також допомогла сприйняттю, якщо не враховувати незвично відстроєний вокал. На відміну від заведеної у запису скрімо-груп практики, голос розташувавсь поза гітарною лінією, від чого здається, що у вокаліста якіс проблеми з мікрофоном. До того ж мені не дуже сподобався і сам вокал – надмірно високий та позбавлений хриплого надлому.
Ритм-секція та гітари відмінно справляються зі своїми обов’язками, створюючи чітку, неначе литу основу, яка саме і створює загальне враження від музики. Як на мій погляд, тут трохи не вистачає мелодійних партій – якщо термін „мелодія” взагалі можливо ув’язати з таким стилем.
Незважаючи на це, альбом здатен цілком задовільнити сподівання шанувальників якісного скрімо та екстремальних кор.-банд. Позбавлений зайвих витівок, послідовний та трохи прямолінійний, „Шикарі-ЕР”, хоч і не стане безперечним хітом, але точно не один раз опиниться у вашом плів-листі.
Оцінка якості: 6/10
Tracklist:
1. Dead Men
2. Morning Wood
3. Utopia Dismantled
4. The Last Thing
SHIKARI Line-Up
Bas - bass (ex-Disengage, ex-One Day Closer)
Mark - vocals (ex-Office Killer, ex-Orwell Nation, Grinding Halt)
Maurice - guitar (ex-Office Killer)
Michael - drums (ex-Puinhoop (voc), ex-Bloedbad (voc), ex-R.O.Conspiracy (voc), ex-Catweazle, ex-Tuco Ramirez, ex-PCP, Makiladoras)
Жанр: Емовайоленс
What makes this anger grow
frustration building up inside of me
the inability of getting through to you
a blind acceptance of the role they assigned to you
have you ever wondered who told you what to do?
Пісні скрімо-команд завжди асоціювались у мене з людиною, примушеною існувати без шкіри. Коли кожний, навіть найлегший дотик відчувається гостріше, а повсякденне буття, звичайний контакт з оточенням перетворюється у нескінченний, нестерпний біль. І навіть незначна зміна, ледь проступивши реакція одразу стає помітною, очевидною для інших. Не знаходячи собі місця, усюди почуваясь чужинцем, ця людина постійно рухається підштовхуємо зовнішнім та внутрішнім болем. І з кожною наступною миттю цей рух стає все хаотичнішим, неконтрольованим... Досить неочевидна асоціація, але чомусь вона в мене народилася.
„Шикарі” потрапили до мої рук нещодавно – спочатку „Robot Wars” і декілька пісень зі сплітів, потім ця ЕР. Деякий час я вагався – на який саме альбом писати рецензію, але згодом вибрав останній – мабуть тому, що його легше зрозуміти. Я маю на увазі зрозуміти цілком, від початку до кінця - а у цьому відношенні „Війни Роботів” досить неоднорідний реліз. „Шикарі” ж, навпаки, цілеспрямований та послідовний – може завдяки тому, що містить всього чотири пісні на 11 хвилин загального часу. Ця команда взагалі не стала для мене якимось відкриттям – власне кажучи, таке враження, що хлопці і не збирались здійснювати музичної революції або руйнувати канони стилю. Вони просто грають свою музику – і роблять це гарно, грім їх забий!
Поєднуючи надривну, епілептичну подачу скрімо зчіткою структурованою злістю метал-кору, гурт створює цілком емоційну, сповнену агресії музику, намагаючись чи то розчавити мозок слухачеві, чи то розірвати себе з середини. Так чи інакше, за недовгі одинадцять хвилин їм вдається цілком заволодіти слухачем і примусити його відчути щось близьке до того, що я згадував на початку рецензії. Надана гуртом суміш скрімо, металу і кору – це не просо поєднання елементів. Вони дуже тісно пов’язані один з одним, майже видаючись єдиним цілим, без чітких кордонів та контрастів.
Що стосується технічної сторони, то маючи досить багатий досвід, музики добре розуміють, що вони грають і як це робити найкраще. Достатньо грамотна робота звукорежисера також допомогла сприйняттю, якщо не враховувати незвично відстроєний вокал. На відміну від заведеної у запису скрімо-груп практики, голос розташувавсь поза гітарною лінією, від чого здається, що у вокаліста якіс проблеми з мікрофоном. До того ж мені не дуже сподобався і сам вокал – надмірно високий та позбавлений хриплого надлому.
Ритм-секція та гітари відмінно справляються зі своїми обов’язками, створюючи чітку, неначе литу основу, яка саме і створює загальне враження від музики. Як на мій погляд, тут трохи не вистачає мелодійних партій – якщо термін „мелодія” взагалі можливо ув’язати з таким стилем.
Незважаючи на це, альбом здатен цілком задовільнити сподівання шанувальників якісного скрімо та екстремальних кор.-банд. Позбавлений зайвих витівок, послідовний та трохи прямолінійний, „Шикарі-ЕР”, хоч і не стане безперечним хітом, але точно не один раз опиниться у вашом плів-листі.
Оцінка якості: 6/10
Tracklist:
1. Dead Men
2. Morning Wood
3. Utopia Dismantled
4. The Last Thing
SHIKARI Line-Up
Bas - bass (ex-Disengage, ex-One Day Closer)
Mark - vocals (ex-Office Killer, ex-Orwell Nation, Grinding Halt)
Maurice - guitar (ex-Office Killer)
Michael - drums (ex-Puinhoop (voc), ex-Bloedbad (voc), ex-R.O.Conspiracy (voc), ex-Catweazle, ex-Tuco Ramirez, ex-PCP, Makiladoras)