Володимир Кузнєцов
15.06.2006, 16:03
УМКА И БРОНЕВИЧОК © 2005 : 600
Жанр: Ритм-н-блюз, рок-н-ролл та таке інше
„...Нумерация вагонов с головы хвоста
Просим пассажиров занять свои места
Просим провожающих покинуть вагон
Просим не бежать и не кричать вдогон
Просим провожающих спокойно вернуться домой...”
Той, хто хоч раз чув щось з творчості цієї групи неодмінно прореагував по одному з двох напрямів – або щиро її зненавидіти, або не менш щиро полюбити. Умка це Умка, а „Броневичок” – це „Броневичок”, не треба їх плутати та сприймати як єдине ціле... Гурт „Броневичок” досить непогано існує окремо від Умки, а сама Умка досить довго сяяла на андеґраунд сцені без вкритих бронелистом засобів пересування. Але вже деякий час вони працюють разом – і це виходить досить непогано.
Але все одно дещо зокрема. Тому і рецензія ця буде дещо зокрема про Умку і зокрема про „Броневичок”.
Почнемо мабуть з „Броневичка”. Вони відповідають за музику. І, треба сказати, блискуче виконують цей обов’язок. Ці хлопці розуміються і на білому, і на чорному блюзі, а також непогано уявляють собі що таке рок-н-ролл. Музика сприймається так саме легко і приємно, як холодне пиво літнім вечором, після спекотного трудодню. Навіть ті досить нескладні гармонійні малюнки, які написані Умкою, цей гурт обіграє так смачно та колоритно, що мимоволі заслухаєшься. Але це – у попередніх альбомах! „600” обертає ситуацію досить незвичним боком. Яким саме – стане ясно подалі, але вже зараз можна зробити чіткий висновок – чималу частину альбому музики зіграли у досить незвичному для себе стилі, однак досить вправно впоравшись з цим.
А причина такого неочікуваного стилістичного повороту – Умка. Вона завжди була основним утворюючім настрій „елементом”. Цей альбом не став виключенням. Співачка-композитор і раніш переживала періоди депресії, досить чітко помітні у її творчості, але щоб так... і щоб цілий альбом! Мати моя, чи вона ні с того ні з сього примкнула до стану злих металістів, чи в жітті у неї відбулося щось не дуже гарне.
„...Ты не вселенная, но вы с ней близнецы
Твои глаза, как искры Божии, летят
Отцы небесные годятся вам в отцы
Они вас выпустят, как выросших котят...”
Атмосфера альбоми змінюється від чорної хандри та апатичної меланхолії до істерії та безпричинної агресії. Умка не дарма має вчений ступінь по філології – писати вона вміє, та ще й так, що іншим повчитися варто. Лірика її завжди була на перший погляд легка та абсурдна, а на другий – хитра та багаторівнева. Ось і зараз, є у текстах щось таке, що заважає спокійно прослуховувати альбом, викликає безпричинну стурбованість та похмурість. Музика цілком відповідає пісням. Частково виконану у традиційному для гурту стилі, її час від часу заносе у таку хащу, що залишається тільки щелепу з пола підняти. Чого тільки варта композиція „Все вон”... Розповідати не буду, самі слухайте.
Варто замислитися про те що відбувається в душі автора... Але не можу. Мені завжди більш подобались її глумлио-шизофренійні речі з альбомів „Заначка” та „Командловать парадом”. Хто не чув – рекомендую. Це справді весело! Щодо „600”... Гумор там теж є, але якийсь такий незрозумілий... А ось похмурість релізу перекрила навіть депресивну тугу „Вельтшмерца” (що до того ж і позначає „всесвітня туга”)... Але враження сильне. Нажаль ще не чув свіжого „Ничего Страшного” – цікаво, що вона витворили там?
Оцінка якості: 7/10
1. С головы хвоста
2. Прямая речь
3. Скоро сон
4. Злые собаки
5. Все вон
6. Защита Лужина
7. 600
8. Проехали
9. Не волнуйся, мама (Ничего не будет хорошо)
10. Пятая волна
Склад:
Умка - голоса, гитара
Боря Канунников - гитары, голос (9)
Миша Трофименко - бас
Боря Марков - барабаны
Игорь Ойстрах - гармошка
Герман "Герасим" Ольшук - клавиши
Жанр: Ритм-н-блюз, рок-н-ролл та таке інше
„...Нумерация вагонов с головы хвоста
Просим пассажиров занять свои места
Просим провожающих покинуть вагон
Просим не бежать и не кричать вдогон
Просим провожающих спокойно вернуться домой...”
Той, хто хоч раз чув щось з творчості цієї групи неодмінно прореагував по одному з двох напрямів – або щиро її зненавидіти, або не менш щиро полюбити. Умка це Умка, а „Броневичок” – це „Броневичок”, не треба їх плутати та сприймати як єдине ціле... Гурт „Броневичок” досить непогано існує окремо від Умки, а сама Умка досить довго сяяла на андеґраунд сцені без вкритих бронелистом засобів пересування. Але вже деякий час вони працюють разом – і це виходить досить непогано.
Але все одно дещо зокрема. Тому і рецензія ця буде дещо зокрема про Умку і зокрема про „Броневичок”.
Почнемо мабуть з „Броневичка”. Вони відповідають за музику. І, треба сказати, блискуче виконують цей обов’язок. Ці хлопці розуміються і на білому, і на чорному блюзі, а також непогано уявляють собі що таке рок-н-ролл. Музика сприймається так саме легко і приємно, як холодне пиво літнім вечором, після спекотного трудодню. Навіть ті досить нескладні гармонійні малюнки, які написані Умкою, цей гурт обіграє так смачно та колоритно, що мимоволі заслухаєшься. Але це – у попередніх альбомах! „600” обертає ситуацію досить незвичним боком. Яким саме – стане ясно подалі, але вже зараз можна зробити чіткий висновок – чималу частину альбому музики зіграли у досить незвичному для себе стилі, однак досить вправно впоравшись з цим.
А причина такого неочікуваного стилістичного повороту – Умка. Вона завжди була основним утворюючім настрій „елементом”. Цей альбом не став виключенням. Співачка-композитор і раніш переживала періоди депресії, досить чітко помітні у її творчості, але щоб так... і щоб цілий альбом! Мати моя, чи вона ні с того ні з сього примкнула до стану злих металістів, чи в жітті у неї відбулося щось не дуже гарне.
„...Ты не вселенная, но вы с ней близнецы
Твои глаза, как искры Божии, летят
Отцы небесные годятся вам в отцы
Они вас выпустят, как выросших котят...”
Атмосфера альбоми змінюється від чорної хандри та апатичної меланхолії до істерії та безпричинної агресії. Умка не дарма має вчений ступінь по філології – писати вона вміє, та ще й так, що іншим повчитися варто. Лірика її завжди була на перший погляд легка та абсурдна, а на другий – хитра та багаторівнева. Ось і зараз, є у текстах щось таке, що заважає спокійно прослуховувати альбом, викликає безпричинну стурбованість та похмурість. Музика цілком відповідає пісням. Частково виконану у традиційному для гурту стилі, її час від часу заносе у таку хащу, що залишається тільки щелепу з пола підняти. Чого тільки варта композиція „Все вон”... Розповідати не буду, самі слухайте.
Варто замислитися про те що відбувається в душі автора... Але не можу. Мені завжди більш подобались її глумлио-шизофренійні речі з альбомів „Заначка” та „Командловать парадом”. Хто не чув – рекомендую. Це справді весело! Щодо „600”... Гумор там теж є, але якийсь такий незрозумілий... А ось похмурість релізу перекрила навіть депресивну тугу „Вельтшмерца” (що до того ж і позначає „всесвітня туга”)... Але враження сильне. Нажаль ще не чув свіжого „Ничего Страшного” – цікаво, що вона витворили там?
Оцінка якості: 7/10
1. С головы хвоста
2. Прямая речь
3. Скоро сон
4. Злые собаки
5. Все вон
6. Защита Лужина
7. 600
8. Проехали
9. Не волнуйся, мама (Ничего не будет хорошо)
10. Пятая волна
Склад:
Умка - голоса, гитара
Боря Канунников - гитары, голос (9)
Миша Трофименко - бас
Боря Марков - барабаны
Игорь Ойстрах - гармошка
Герман "Герасим" Ольшук - клавиши