Володимир Кузнєцов
09.06.2006, 14:47
RAZA DE ODIO © 2004 : LA NUEVA ALARMA
Жанр: техно-треш / фламенко
Карамба! Гарячі іспанські хлопці залишили жарти, припинили післяобідню сієсту та вирішили заповнити міжнародний звуковий простір знищуючим здоровий глузд коктейлем сонячного фламенко і високотоксичного трешу. Усім, хто несе в собі хоч краплю запального південного темпераменту, треба негайно облишити свої справи і відправлятися на пошуки цього релізу. Бо тільки лінивий та меланхолійний бовдур чекає, що щось відбудеться само по собі. Справжній же чоловік залізними кліщами вириває з себе таке цуценяче бажання! Ганьба лінивим та розпещеним любителям спокійної музики! Viva la metal! Viva la Espania!
Щось я розхвилювався надмірно. То мабуть к дощу.
Відверто кажучи, це досить очевидне рішення. Чому б Іспанцям не грати знайому їм з дитинства іспанську музику? Ото якби ескімоси таке заграли – ото б я здивувався! Хоча здивувався я все одно. Підступно приховавши своє справжнє обличчя під вкрай нейтральною назвою „техно-треш”, з перших же секунд звучання альбому ці завзяті хлопці ловлять нічого не підозрюючого слухача на міцний та гострий гачок. Перша пісня починається з випуску міланських новин, а закінчується кулеметною треш-дез вакханалією у кращих традиціях Testament та Pantera. Але перша пісня – це лише верхівка айсбергу. І наступна композиція жбурляє вже налаштованого на зуботрощильні рифи слухача у стан близький до стовбнякового. Бо починається вона з неспішної музичної красивості, яку за звичай випускників музичних шкіл примушують здавати на екзаменах. Потім знов сувора трешня, практично позбавлена будь яких пом’якшуючих елементів – навіть соло-гітарні партії майже відсутні. Це залякуюче контрастування продовжується до п’ятого треку. За цей час слухач встигає познайомитися як з особистим поглядом команди на сучасний технічний метал, так і з класичною освітою гітариста та його майстерністю у використанні акустичного інструмента.
А потім стає ще веселіш. Тільки-но наш необачний шанувальник важкої музики звикне до бойових дій, що відбуваються десь у нутрі його програвача, як підступні треш-мучачос починають на конкретних прикладах пояснювати, що саме інспірувало їх до написання цього альбому. Причому, як з одного боку, так і з другого. Дві соковиті та смачні кавер-версії відомих хитів сприймаються просто як потужній удар у щелепу. Навіть я, не дуже досвідчений в іспанський музиці впізнав обидві пісні з перших акордів. Але обробка, обробка!
Ці композиції відокремлюють першу, кращу частину альбому. Те що звучить після них, сприймається вже куди складніше. Музика стає трохи монотоннішою та простою, поступово зникають технічні витребеньки, коротше кажучи, пік пройдено, починається занепад. Можливо справа в тому, що концепція „La Nueva Alarma” вкрай монолітна і за весь час звучання не містить особливих змін. І, як слідство, швидко пересичує слухача.
Але ж ні! Нічого тут демагогію розводити! Хитрі тореро знов намагаються надурити легковірного слухача. Не очікуваний абсолютно ні ким, ховаючись під звичайним номером 11, у вуха вже починаючого нудьгувати слухача вскакує кавер-версія корозійностійких Stormtroopers of Death – позачасовий треш-метал хіт United Forces. Мабуть сам Біллі Мілано, почувши це не зможе втримати скупу чоловічу сльозу.
Егей! Хлопці! Хто там казав, що треш-метал вже віджив своє?! Треш-метал може і віджив, а RAZA DE ODIO, я б ще послухав. Залюбки послухав. Шкода тільки, що з вересня 2004 року, коли вийшов цей альбом, хитрі, але майстерні хлопці так нічого нового і не зробили. Одне заспокоює – вони хоча б не розпались. Тому будемо чекати!
Послухати та подивитися на цих шибеників можна на http://www.razadeodio.com/. Там і музики трохи знайдете, і навіть пару відео кліпів.
Оцінка якості: 7/10 (але як для дебюту – то усі 10)
Track list:
1. La Nueva alarma
2. Raza de odio
3. Destroy
4. Malafama
5. Otra vez
6. Matando gueros (Brujeria cover)
7. Vente pa Madrid (Ketama cover)
8. Mienten
9. Una luz
10. Odiados
11. United Forces (SOD cover)
12. El tiempo
Line-up:
Zanna - Voice;
Lуpez - Guitar;
Paco - Guitar;
El Sargento - Bass;
Peso - Drums
Жанр: техно-треш / фламенко
Карамба! Гарячі іспанські хлопці залишили жарти, припинили післяобідню сієсту та вирішили заповнити міжнародний звуковий простір знищуючим здоровий глузд коктейлем сонячного фламенко і високотоксичного трешу. Усім, хто несе в собі хоч краплю запального південного темпераменту, треба негайно облишити свої справи і відправлятися на пошуки цього релізу. Бо тільки лінивий та меланхолійний бовдур чекає, що щось відбудеться само по собі. Справжній же чоловік залізними кліщами вириває з себе таке цуценяче бажання! Ганьба лінивим та розпещеним любителям спокійної музики! Viva la metal! Viva la Espania!
Щось я розхвилювався надмірно. То мабуть к дощу.
Відверто кажучи, це досить очевидне рішення. Чому б Іспанцям не грати знайому їм з дитинства іспанську музику? Ото якби ескімоси таке заграли – ото б я здивувався! Хоча здивувався я все одно. Підступно приховавши своє справжнє обличчя під вкрай нейтральною назвою „техно-треш”, з перших же секунд звучання альбому ці завзяті хлопці ловлять нічого не підозрюючого слухача на міцний та гострий гачок. Перша пісня починається з випуску міланських новин, а закінчується кулеметною треш-дез вакханалією у кращих традиціях Testament та Pantera. Але перша пісня – це лише верхівка айсбергу. І наступна композиція жбурляє вже налаштованого на зуботрощильні рифи слухача у стан близький до стовбнякового. Бо починається вона з неспішної музичної красивості, яку за звичай випускників музичних шкіл примушують здавати на екзаменах. Потім знов сувора трешня, практично позбавлена будь яких пом’якшуючих елементів – навіть соло-гітарні партії майже відсутні. Це залякуюче контрастування продовжується до п’ятого треку. За цей час слухач встигає познайомитися як з особистим поглядом команди на сучасний технічний метал, так і з класичною освітою гітариста та його майстерністю у використанні акустичного інструмента.
А потім стає ще веселіш. Тільки-но наш необачний шанувальник важкої музики звикне до бойових дій, що відбуваються десь у нутрі його програвача, як підступні треш-мучачос починають на конкретних прикладах пояснювати, що саме інспірувало їх до написання цього альбому. Причому, як з одного боку, так і з другого. Дві соковиті та смачні кавер-версії відомих хитів сприймаються просто як потужній удар у щелепу. Навіть я, не дуже досвідчений в іспанський музиці впізнав обидві пісні з перших акордів. Але обробка, обробка!
Ці композиції відокремлюють першу, кращу частину альбому. Те що звучить після них, сприймається вже куди складніше. Музика стає трохи монотоннішою та простою, поступово зникають технічні витребеньки, коротше кажучи, пік пройдено, починається занепад. Можливо справа в тому, що концепція „La Nueva Alarma” вкрай монолітна і за весь час звучання не містить особливих змін. І, як слідство, швидко пересичує слухача.
Але ж ні! Нічого тут демагогію розводити! Хитрі тореро знов намагаються надурити легковірного слухача. Не очікуваний абсолютно ні ким, ховаючись під звичайним номером 11, у вуха вже починаючого нудьгувати слухача вскакує кавер-версія корозійностійких Stormtroopers of Death – позачасовий треш-метал хіт United Forces. Мабуть сам Біллі Мілано, почувши це не зможе втримати скупу чоловічу сльозу.
Егей! Хлопці! Хто там казав, що треш-метал вже віджив своє?! Треш-метал може і віджив, а RAZA DE ODIO, я б ще послухав. Залюбки послухав. Шкода тільки, що з вересня 2004 року, коли вийшов цей альбом, хитрі, але майстерні хлопці так нічого нового і не зробили. Одне заспокоює – вони хоча б не розпались. Тому будемо чекати!
Послухати та подивитися на цих шибеників можна на http://www.razadeodio.com/. Там і музики трохи знайдете, і навіть пару відео кліпів.
Оцінка якості: 7/10 (але як для дебюту – то усі 10)
Track list:
1. La Nueva alarma
2. Raza de odio
3. Destroy
4. Malafama
5. Otra vez
6. Matando gueros (Brujeria cover)
7. Vente pa Madrid (Ketama cover)
8. Mienten
9. Una luz
10. Odiados
11. United Forces (SOD cover)
12. El tiempo
Line-up:
Zanna - Voice;
Lуpez - Guitar;
Paco - Guitar;
El Sargento - Bass;
Peso - Drums