Володимир Кузнєцов
09.06.2006, 12:24
MADAME GERMEN © 2004 : QUE A FAME DE XUSTIZA ACORDE A NOSA SEDE DE VINGANZA
Жанр: Neocrust/screamo-core
„Цікаве питання, Мурзик Васильович!
Давайте полемізувати.”
Л. Подерев’янський „Казка про Репку...”
Хтось мені казав, що інформація найкраще сприймається людиною тоді, коли людина у змозі провести до неї чіткі асоціації. Мабуть саме тому, альбом з болісно довгою назвою... гм-м... котру повторювати я не буду... був сприйнятий моїм мозком так легко та комфортно.
Що ж воно таке?
Іспанськи любителі екзотичних комах з зовсім не іспанською назвою вже три роки без зайвої рефлексії рубають вибухонебезпечну суміш красту та скрімо. Взагалі, альбом дуже характерний – шкода тільки, що такий короткий. Від красту ці відчайдушні бійці взяли набагато більше, ніж від скрімо, яке презентовано у альбомі здебільш вокальною манерою.
Ні, якщо більш детально придивитися до музичних рішень та окремих фрагментів, то можна знайти багато цікавого – наприклад суто блек-металійний риф наприкінці першої пісні. Де не де, неначе їжачок з туману, проступає і скрімо - за звичай, у вигляді ти пічних для цього стилю барабанних партій. Це вам знайоме: дещо брудна, кваплива манера, ніби ударник задрімав під час пісні, а потім, прокинувшись, намагається наздогнати інших, своєю енергійністю демонструючи, що зовсім він і не спав.
Але „Мадам Жермен” – дама врівноважена і більшість часу сповнена позитиву та оптимізму. Вона рідко вдається до скрімо-істерик, вважаючи за ліпше веселу та дотепну завзятість красту. Емоційна палітра альбому навіть дещо схожа з рокабіллі. Та ні, не треба одразу починати шукати спільну тематику, чи характерні гітарні рифи – рідство розповсюджується тільки на загальну атмосферу. Від такого настрою, старий тру металхед, лагідно посміхнеться, та промовивши з батьківською ніжністю: „От бешкетники!”, натисне кнопку „стоп”.
Окреме питання – це вокаліст. Хлопчина виглядає дещо збентеженим – особливо у перших треках. Здається, що йому докладно і дуже зрозуміло пояснили, що таке скрімо-вокал і як відтворити його власноруч...точніше власно рота. А він все це запам’ятав і старанно все виконує...але дуже хоче співати! І щоб не образити товаришів, робить це водночас зі скаженим скрімо-гвалтом, та суворим краст-ревінням. І що ви собі думаєте? Досить непогано виходить! Вокал виходить не таким різким і не викликає деструктивних вібрацій у середньому вусі. Це може не сподобатися справжнім цілувальникам жанру, але не мій смак непрофесіонала, він таки слухається!
Я не дарма спочатку згадав про асоціації. Справа у тому, що „Que A Fame…” викликав у мене цілу їх низку. І окремі його частини, і альбом взагалі. Взагалі...
А взагалі „Que A Fame De Xustiza Acorde A Nosa Sede De Vinganza” дуже нагадує картину майстра-авангардиста. Тут ритм секція – це грунт, нанесений дещо нерівно і рельєфно. І це не від лінощів автора, а просто тому, що він так бачить. Гітарні партії – це загальна композиція, накладена широкими, ніби-то грубими, мазками, що при близькому розгляді відкривають зору безліч дрібних деталей та прихованих нюансів. Вокальна лінія – мандруюча по полотну світлотінь, що вдмухає у зображення життя, перетворюючи мертве полотно на вікно, що відкриває зору панораму іншого світу. Фарби митця вловили його у ту коротку мить наприкинці вересня, коли пейзаж сповнений жовтих та червоних кольорів, а сонце дарує залишки світла, яке вже скоро зникне, протягом довгої зими зробив небо монотонно-сірим.
Альбом, поза сумнівом, заслуговує на високу оцінку, і вартий того, щоб дістатися самої широкої аудиторії шанувальників екстремальної музики. Геть нудьгу! Даєш Скримо-позитив!
Трекліст:
01 -revelasom
02 - a machada da codicia
03 - hinos do sacrificio
04 - que a fame de xustiza acorde a nosa sede de vinganza
05 - renoncia a un mundo nojento
06 - a sexta extincom
Оцінка якості: 8/10
Єдине, чого не знайшов навіть на офіційнім сайті групи – це її складу. Якщо комусь пощастило більш – додайте його до цей рецензії, будь ласка
Жанр: Neocrust/screamo-core
„Цікаве питання, Мурзик Васильович!
Давайте полемізувати.”
Л. Подерев’янський „Казка про Репку...”
Хтось мені казав, що інформація найкраще сприймається людиною тоді, коли людина у змозі провести до неї чіткі асоціації. Мабуть саме тому, альбом з болісно довгою назвою... гм-м... котру повторювати я не буду... був сприйнятий моїм мозком так легко та комфортно.
Що ж воно таке?
Іспанськи любителі екзотичних комах з зовсім не іспанською назвою вже три роки без зайвої рефлексії рубають вибухонебезпечну суміш красту та скрімо. Взагалі, альбом дуже характерний – шкода тільки, що такий короткий. Від красту ці відчайдушні бійці взяли набагато більше, ніж від скрімо, яке презентовано у альбомі здебільш вокальною манерою.
Ні, якщо більш детально придивитися до музичних рішень та окремих фрагментів, то можна знайти багато цікавого – наприклад суто блек-металійний риф наприкінці першої пісні. Де не де, неначе їжачок з туману, проступає і скрімо - за звичай, у вигляді ти пічних для цього стилю барабанних партій. Це вам знайоме: дещо брудна, кваплива манера, ніби ударник задрімав під час пісні, а потім, прокинувшись, намагається наздогнати інших, своєю енергійністю демонструючи, що зовсім він і не спав.
Але „Мадам Жермен” – дама врівноважена і більшість часу сповнена позитиву та оптимізму. Вона рідко вдається до скрімо-істерик, вважаючи за ліпше веселу та дотепну завзятість красту. Емоційна палітра альбому навіть дещо схожа з рокабіллі. Та ні, не треба одразу починати шукати спільну тематику, чи характерні гітарні рифи – рідство розповсюджується тільки на загальну атмосферу. Від такого настрою, старий тру металхед, лагідно посміхнеться, та промовивши з батьківською ніжністю: „От бешкетники!”, натисне кнопку „стоп”.
Окреме питання – це вокаліст. Хлопчина виглядає дещо збентеженим – особливо у перших треках. Здається, що йому докладно і дуже зрозуміло пояснили, що таке скрімо-вокал і як відтворити його власноруч...точніше власно рота. А він все це запам’ятав і старанно все виконує...але дуже хоче співати! І щоб не образити товаришів, робить це водночас зі скаженим скрімо-гвалтом, та суворим краст-ревінням. І що ви собі думаєте? Досить непогано виходить! Вокал виходить не таким різким і не викликає деструктивних вібрацій у середньому вусі. Це може не сподобатися справжнім цілувальникам жанру, але не мій смак непрофесіонала, він таки слухається!
Я не дарма спочатку згадав про асоціації. Справа у тому, що „Que A Fame…” викликав у мене цілу їх низку. І окремі його частини, і альбом взагалі. Взагалі...
А взагалі „Que A Fame De Xustiza Acorde A Nosa Sede De Vinganza” дуже нагадує картину майстра-авангардиста. Тут ритм секція – це грунт, нанесений дещо нерівно і рельєфно. І це не від лінощів автора, а просто тому, що він так бачить. Гітарні партії – це загальна композиція, накладена широкими, ніби-то грубими, мазками, що при близькому розгляді відкривають зору безліч дрібних деталей та прихованих нюансів. Вокальна лінія – мандруюча по полотну світлотінь, що вдмухає у зображення життя, перетворюючи мертве полотно на вікно, що відкриває зору панораму іншого світу. Фарби митця вловили його у ту коротку мить наприкинці вересня, коли пейзаж сповнений жовтих та червоних кольорів, а сонце дарує залишки світла, яке вже скоро зникне, протягом довгої зими зробив небо монотонно-сірим.
Альбом, поза сумнівом, заслуговує на високу оцінку, і вартий того, щоб дістатися самої широкої аудиторії шанувальників екстремальної музики. Геть нудьгу! Даєш Скримо-позитив!
Трекліст:
01 -revelasom
02 - a machada da codicia
03 - hinos do sacrificio
04 - que a fame de xustiza acorde a nosa sede de vinganza
05 - renoncia a un mundo nojento
06 - a sexta extincom
Оцінка якості: 8/10
Єдине, чого не знайшов навіть на офіційнім сайті групи – це її складу. Якщо комусь пощастило більш – додайте його до цей рецензії, будь ласка