Володимир Кузнєцов
04.07.2007, 10:55
PILLORY © 2005 : NO LIFEGUARD IN THE GENE POOL
Genre: math-grind/brutal death
„It sounds like your mother being banged by orangutan” – таку лаконічну характеристику цьому альбому дають власне його автори. Що ж, співчуваю хлопцям – на цьому світі не так багато людей яки були свідками згвалтування власної матусі огидним приматом. Може саме цей нещасний випадок призвів до важкої психологічної травми, слідством якої стало народження гурту Pillory? Хтозна... Але не треба заглиблюватись у хащі психоаналізу – добра з цього не буде. Краще звернемося до конкретних фактів та абстрактних вражень, так чи інакше пов’язаних з альбомом.
А тут все доволі просто – маємо такий собі зразок замісу мат-грайнду та дез-металу. Важко сказати що є головним у цієї суміші – стилістичні прийоми переплетені досить щільно. Гітарні партії віддають дещо більшу перевагу метальним стандартам, ритмові побудови вештаються на межі мат-кору і мат-грайнду. Проте ритміка є фундаментом мат-орієнтованої музики, тому дивуватися тут нічому. Вокал також виконаний у двох різних манерах – стандартний мат-коровий харш і стандартний тезовий гаттурал войс. Вийшло нічого так, соковито, напористо. Коротше кажучи, свій внесок до загального крейзового настрою музики він додає відмінно.
Гітари інколи грішать дісонансними програшами та приджазованими чистими програшами. Стрибки від істеричних, рваних програшів до вихолощеної технічної рифовки, а потім ще й до спокійних акустичних синкоп... Цілеспрямоване втручання у психіку слухача з метою довести до кататонічного стану.
Забійна річ, тут не посперечаєшся, і техніка присутня і істерія, і агресія... Але взагалі-то – нічого нового. Жодного відкриття. Хоча... Одне, напевне таки є – мат-корові фішку додані до будь-якої музики гарантовано заважають її, причому заважають таки добряче. Незважаючи на всі плюси стилю, команди, що застосовують його знахідки доволі швидко стають схожими одна на другу. Незважаючи на всі спроби додати різноманіття та унікальності. Причина доволі очевидна – мат-кор сам по собі досить потужний стиль. Він просто забиває собою всі інші вкраплення, до того ж загальна маса його прийомів пов’язана з ритмікою, тобто проходять крізь кожну композицію майже від початку до кінця. Гурт звучить непогано, але дуже нагадує свою попередню інкарнацію Virulence, щоправда у кращому саунді, але поступаючись у композиційній складності. Гідний зразок у межах стилю, дуже непоганий для першого знайомства з брутальними проявами math, потужний та експресивний, але чітко демонструючий горизонтальний тип розвитку.
Оцінка якості: 6/10
Трекліст:
1. Glandular
2. Somewhere Between
3. Morning Grind
4. Welfare Gun
5. Irritated as a Hangnail in a fingerfuck
6. Nipples to Napalm
7. No Room for Retards
8. Siren
9. Dust
Склад:
Adam Time: Vocals and Dr. Pepper.
Crusty Chris: Bass and Poop.
Metalcore Marcos: Guitar and Chicken Gizzards.
Sketchy Dan: Guitar and Fat Broads.
Peein' Ian: Drumz and Jap Gore
Genre: math-grind/brutal death
„It sounds like your mother being banged by orangutan” – таку лаконічну характеристику цьому альбому дають власне його автори. Що ж, співчуваю хлопцям – на цьому світі не так багато людей яки були свідками згвалтування власної матусі огидним приматом. Може саме цей нещасний випадок призвів до важкої психологічної травми, слідством якої стало народження гурту Pillory? Хтозна... Але не треба заглиблюватись у хащі психоаналізу – добра з цього не буде. Краще звернемося до конкретних фактів та абстрактних вражень, так чи інакше пов’язаних з альбомом.
А тут все доволі просто – маємо такий собі зразок замісу мат-грайнду та дез-металу. Важко сказати що є головним у цієї суміші – стилістичні прийоми переплетені досить щільно. Гітарні партії віддають дещо більшу перевагу метальним стандартам, ритмові побудови вештаються на межі мат-кору і мат-грайнду. Проте ритміка є фундаментом мат-орієнтованої музики, тому дивуватися тут нічому. Вокал також виконаний у двох різних манерах – стандартний мат-коровий харш і стандартний тезовий гаттурал войс. Вийшло нічого так, соковито, напористо. Коротше кажучи, свій внесок до загального крейзового настрою музики він додає відмінно.
Гітари інколи грішать дісонансними програшами та приджазованими чистими програшами. Стрибки від істеричних, рваних програшів до вихолощеної технічної рифовки, а потім ще й до спокійних акустичних синкоп... Цілеспрямоване втручання у психіку слухача з метою довести до кататонічного стану.
Забійна річ, тут не посперечаєшся, і техніка присутня і істерія, і агресія... Але взагалі-то – нічого нового. Жодного відкриття. Хоча... Одне, напевне таки є – мат-корові фішку додані до будь-якої музики гарантовано заважають її, причому заважають таки добряче. Незважаючи на всі плюси стилю, команди, що застосовують його знахідки доволі швидко стають схожими одна на другу. Незважаючи на всі спроби додати різноманіття та унікальності. Причина доволі очевидна – мат-кор сам по собі досить потужний стиль. Він просто забиває собою всі інші вкраплення, до того ж загальна маса його прийомів пов’язана з ритмікою, тобто проходять крізь кожну композицію майже від початку до кінця. Гурт звучить непогано, але дуже нагадує свою попередню інкарнацію Virulence, щоправда у кращому саунді, але поступаючись у композиційній складності. Гідний зразок у межах стилю, дуже непоганий для першого знайомства з брутальними проявами math, потужний та експресивний, але чітко демонструючий горизонтальний тип розвитку.
Оцінка якості: 6/10
Трекліст:
1. Glandular
2. Somewhere Between
3. Morning Grind
4. Welfare Gun
5. Irritated as a Hangnail in a fingerfuck
6. Nipples to Napalm
7. No Room for Retards
8. Siren
9. Dust
Склад:
Adam Time: Vocals and Dr. Pepper.
Crusty Chris: Bass and Poop.
Metalcore Marcos: Guitar and Chicken Gizzards.
Sketchy Dan: Guitar and Fat Broads.
Peein' Ian: Drumz and Jap Gore