Hobbit's Song
18.01.2007, 05:25
АРКАН © 2004: ВИТИНАНКА
Genre: українська пісня
Що таке українська народна музика? Це те, що ми час від часу волаємо, хильнувши зайвого? Чи це те, про що згадуємо у нападі невимовного ( і від того такого щиросердного і прекрасного, аж до стоматологічного болю у верхніх різцях) патріотизму? Чи те, почувши про що нас починає хилити в сон, хоча якимсь п’ятим чуттям ми ясно усвідомлюємо, що це чудово (і потрібно б якось серйозно засісти за “освоєння”)?
Насправді ж, українська фольклорна музика дійсно прекрасна. І вона здатна відображати будь-які емоції від легкого сарказму до справжнього непідробного суму. Врешті-решт, це те, що наділило життям багацько явищ, на котрі ми вже не звертаємо нашу увагу, сприймаючи їх як те, що має бути.
Думаю, що немає мені сенсу розпинатися, описуючи, наскільки глибоким та яскравим є фольклор український. Чомусь в нашому суспільстві утвердилась дивна і особисто для мене абсолютно незрозуміла думка, що українська народна пісня – це щось смішне, другосортне і нецікаве.
“Витинанка” – це не лише збірник перлин української народної пісні. Це те, що сміливо можна назвати “фолком” у його традиційному значенні. На диску зібрані твори композиторів С.Артемовського, Ю.Польового, Д.Буньковського, А.Ботошану, написані у традиціях української народної пісні.
Ой, на горі два дубки. Що можна ще написати про цю настільки знайому майже для кожного пісню? Особисто мені вона подобається (щоправда, це не улюблена моя народна пісня і взагалі і з даного збірника). Одразу хотілося б підкреслити чудове виконання колективом композицій. Особливо тішить голос солістки. Ех, товариші, ось де вони професіонали! В той час як награно суїцидні підлітки лабають комерційний емокоре, справжні музики занурюються в запашні глибини фольклорного виконання.
Рекрутська. Цій композиції з чистою душею хотілося б поставити п’ятірку. Прослухавши її одразу розумієш чому вона так називається. Мелодія, нібито така весела і безтурботна (я б навіть сказала є в цій безтурботності якась пожадливість), час від часу перетворюється на журливі пасажі скрипки. Дійсно, нібито рекрут, котрого скоро заберуть в солдатики, намагається останній раз від’язатися десь у рідному селі.
Ойра. Не дуже я знайома з українськими народними танцями в дії. Та й думаю, навряд чи б пішла вчитися професійно (максимум на що мене колись вистачило – відвідати декілька занять, де всіх охочих вчили танцюристи-аматори), проте ця мелодія, думаю, змусить кинутися танцювати майже будь-кого!
Серед села дичка. Традиційна українська мелодія ( в обробці Д.Задора) і в чудовому виконанні солістки звучить дуже і дуже непогано. Жартівлива і ніби вся заплетена “в міленькі дрібушки” (с), вона легко сприймається і приємно слухається навіть і не тільки як фон для заняття якоюсь архіважливою справою.
Очеретом качка гнала. Хе, я завше казала, що українцям не бракує почуття гумору. Народна пісня “Очеретом качка гнала” зайвий раз підтверджує це. Тримайтеся, дівчата!
...За те ж мене мати била,
Щоб я хлопців не любила.
А я хлопців не любила,
Тільки Петра та Данила,
Стецька, Грицька та Івана,
Опанаса та Степана,
За Трохима під кінець
Побив мене мій отець.
(Тут мимоволі подумаєш над тим, яка ж це несправедливість: хлопцю б це радше за все спустили, а от дівчині ні).
І як висновок (і натяк на бажання емансипації українських жінок!!:yes: )):
Ой, яке ж кому є діло,
Що тринадцять я любила?
Доки молодою буду
Ще й сто тридцять любить буду!
Цікавим є те, що диск містить також і мелодії, котрі не є фольклором безпосередньо етносу українського. Як то кажуть, слово тут отримали і національні меншини. Збірник містить також “Циганський танець” та “Угорський танець”.
Ой, я знаю, що гріх маю. Українська народна пісня, в котрій ясно вгадуються західноукраїнські мотиви. Певно, це й є та перлина, котру я вважаю найвартіснішою на даному диску. Пісня знову торкається “дівочої” теми, точніше кажучи “свободи кохання”: героїня прагнула б обирати кого їй кохати і не чути осудів. Проте трохи пізніше з її ж слів дізнаємося, що як би ж їй тільки звабити Василя, то хлопцям б вона більше не стала “голови крутити”. От і зрозумій ти тих дівчат.
Висновок: Недарма збірник названо саме "Витинанкою", адже він нагадує дуже тонку, філігранну роботу майстрів, з багатьма деталями, котрі гармонійно поєднуються в одне ціле ( до речі, витинанка - техніка вирізування, аплікація). Вважаю, що подібний диск має бути у кожного (якщо не для постійного прослуховування, то хоча б для “урочистих випадків”).
Оцінка якості матеріалу: 10/10 (!)
Оцінка якості звучання: 10/10
Оцінка майстерності музикантів: 10/10
Пісні:
1. Буковинський марш
2. Пісня Одарки
3. Ой, на горі два дубки
4. Рекрутська
5. Ойра
6. Нащо мені чорні брови
7. Серед села дичка
8. Полька ''Гоп ша-ша''
9. Килим
10. Очеретом качка гнала
11. Циганський танець
12. Чом, чом не прийшов
13. Жито мати
14. Угорський танець
15. Ранок на селі
16. Тихо над річкою
17. Ой, я знаю, що гріх маю
18. Витинанка
Виконавці:
Микола Милович - баян
Іван Огар - контрабас
Юрій Польовий - скрипка
Володимир Пукаляк - кларнет
Юрій Рега - цимбали
Марія Руд - сопрано
Genre: українська пісня
Що таке українська народна музика? Це те, що ми час від часу волаємо, хильнувши зайвого? Чи це те, про що згадуємо у нападі невимовного ( і від того такого щиросердного і прекрасного, аж до стоматологічного болю у верхніх різцях) патріотизму? Чи те, почувши про що нас починає хилити в сон, хоча якимсь п’ятим чуттям ми ясно усвідомлюємо, що це чудово (і потрібно б якось серйозно засісти за “освоєння”)?
Насправді ж, українська фольклорна музика дійсно прекрасна. І вона здатна відображати будь-які емоції від легкого сарказму до справжнього непідробного суму. Врешті-решт, це те, що наділило життям багацько явищ, на котрі ми вже не звертаємо нашу увагу, сприймаючи їх як те, що має бути.
Думаю, що немає мені сенсу розпинатися, описуючи, наскільки глибоким та яскравим є фольклор український. Чомусь в нашому суспільстві утвердилась дивна і особисто для мене абсолютно незрозуміла думка, що українська народна пісня – це щось смішне, другосортне і нецікаве.
“Витинанка” – це не лише збірник перлин української народної пісні. Це те, що сміливо можна назвати “фолком” у його традиційному значенні. На диску зібрані твори композиторів С.Артемовського, Ю.Польового, Д.Буньковського, А.Ботошану, написані у традиціях української народної пісні.
Ой, на горі два дубки. Що можна ще написати про цю настільки знайому майже для кожного пісню? Особисто мені вона подобається (щоправда, це не улюблена моя народна пісня і взагалі і з даного збірника). Одразу хотілося б підкреслити чудове виконання колективом композицій. Особливо тішить голос солістки. Ех, товариші, ось де вони професіонали! В той час як награно суїцидні підлітки лабають комерційний емокоре, справжні музики занурюються в запашні глибини фольклорного виконання.
Рекрутська. Цій композиції з чистою душею хотілося б поставити п’ятірку. Прослухавши її одразу розумієш чому вона так називається. Мелодія, нібито така весела і безтурботна (я б навіть сказала є в цій безтурботності якась пожадливість), час від часу перетворюється на журливі пасажі скрипки. Дійсно, нібито рекрут, котрого скоро заберуть в солдатики, намагається останній раз від’язатися десь у рідному селі.
Ойра. Не дуже я знайома з українськими народними танцями в дії. Та й думаю, навряд чи б пішла вчитися професійно (максимум на що мене колись вистачило – відвідати декілька занять, де всіх охочих вчили танцюристи-аматори), проте ця мелодія, думаю, змусить кинутися танцювати майже будь-кого!
Серед села дичка. Традиційна українська мелодія ( в обробці Д.Задора) і в чудовому виконанні солістки звучить дуже і дуже непогано. Жартівлива і ніби вся заплетена “в міленькі дрібушки” (с), вона легко сприймається і приємно слухається навіть і не тільки як фон для заняття якоюсь архіважливою справою.
Очеретом качка гнала. Хе, я завше казала, що українцям не бракує почуття гумору. Народна пісня “Очеретом качка гнала” зайвий раз підтверджує це. Тримайтеся, дівчата!
...За те ж мене мати била,
Щоб я хлопців не любила.
А я хлопців не любила,
Тільки Петра та Данила,
Стецька, Грицька та Івана,
Опанаса та Степана,
За Трохима під кінець
Побив мене мій отець.
(Тут мимоволі подумаєш над тим, яка ж це несправедливість: хлопцю б це радше за все спустили, а от дівчині ні).
І як висновок (і натяк на бажання емансипації українських жінок!!:yes: )):
Ой, яке ж кому є діло,
Що тринадцять я любила?
Доки молодою буду
Ще й сто тридцять любить буду!
Цікавим є те, що диск містить також і мелодії, котрі не є фольклором безпосередньо етносу українського. Як то кажуть, слово тут отримали і національні меншини. Збірник містить також “Циганський танець” та “Угорський танець”.
Ой, я знаю, що гріх маю. Українська народна пісня, в котрій ясно вгадуються західноукраїнські мотиви. Певно, це й є та перлина, котру я вважаю найвартіснішою на даному диску. Пісня знову торкається “дівочої” теми, точніше кажучи “свободи кохання”: героїня прагнула б обирати кого їй кохати і не чути осудів. Проте трохи пізніше з її ж слів дізнаємося, що як би ж їй тільки звабити Василя, то хлопцям б вона більше не стала “голови крутити”. От і зрозумій ти тих дівчат.
Висновок: Недарма збірник названо саме "Витинанкою", адже він нагадує дуже тонку, філігранну роботу майстрів, з багатьма деталями, котрі гармонійно поєднуються в одне ціле ( до речі, витинанка - техніка вирізування, аплікація). Вважаю, що подібний диск має бути у кожного (якщо не для постійного прослуховування, то хоча б для “урочистих випадків”).
Оцінка якості матеріалу: 10/10 (!)
Оцінка якості звучання: 10/10
Оцінка майстерності музикантів: 10/10
Пісні:
1. Буковинський марш
2. Пісня Одарки
3. Ой, на горі два дубки
4. Рекрутська
5. Ойра
6. Нащо мені чорні брови
7. Серед села дичка
8. Полька ''Гоп ша-ша''
9. Килим
10. Очеретом качка гнала
11. Циганський танець
12. Чом, чом не прийшов
13. Жито мати
14. Угорський танець
15. Ранок на селі
16. Тихо над річкою
17. Ой, я знаю, що гріх маю
18. Витинанка
Виконавці:
Микола Милович - баян
Іван Огар - контрабас
Юрій Польовий - скрипка
Володимир Пукаляк - кларнет
Юрій Рега - цимбали
Марія Руд - сопрано